«Мій тато все «розрулить» або вони не тонуть

Шахрай Ігор Мізрах погорів на своїй найкращій та найприбутковішій справі.

Називаючись «людиною Президента Зеленського», він торгував державними посадами в новому уряді, або пропонував вирішити будь-які проблеми на рівні президента країни.

Схема була продумана до деталей.

По-перше, шахраї зрозуміли, що ніхто з ошуканих ними ніколи не звернеться до поліції з заявою про те, що його ошукали при спробі злочинним шляхом обійняти посаду в уряді.

По-друге, ошукані корупціонери не звернулися б до правоохоронних органів, через те, що зовсім не в їх інтересах привертати уваги до своєї персони.

Для того щоб не виходити з образу «президентських решал» шахраї зняли приміщення на вулиці Банковій де їх і взяли на черговому продажу місця під сонцем.

«Рішала президента» Ігор Мізрах був затриманий при спробі отримати пів мільйона доларів за посадове крісло в «Укроборомпромі».

Злочинне угрупування складалось з п’яти осіб на чолі з Мізрахом.

При затриманні у шахраїв вилучили й чорну бухгалтерію – теку, де аферисти фіксували, хто, скільки і за яку послугу має заплатити. У теці – було 40 аркушів формату А4. Там прізвища політиків та підприємців.

Ліквідовували банду, яка чинила злочини, прикриваючись іменем Президента, оперативники СБУ, Військової прокуратури та слідчі з ДБР. Того самого ДБР, яке тепер має звітувати перед шахраєм.

Чому?

А тому, що «тато» Мізрах навіть знаходячись в СІЗО «нарішав» собі посаду і був обраний членом ради громадського контролю ДБР!

За підсумками інтернет-голосування, «рішало» набрав три тисячі голосів і увійшов до нового складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

І це ще треба зауважити Ігор Мізрах поводитися чемно. Шахрай Мізрах володіє такою імперією ботів та сайтів, що міг запросто набрати і 3 000 00 голосів. А якби через інтернет-голосування обирали би президента України то його прізвище було б не Зеленський, а Мізрах.

То звідки ж взявся шахраї Мізрах?

Як і усі таланти часів Порошенка з Вінниччини. Там Мізрах розпочав свою кримінальну кар’єру.

Обіймаючи посаду проректором Вінницького педагогічного інституту, йому було сумно красти державні гроші і він ледве не опинився за ґратами після того як його упіймали на розбещенні малолітніх.

Тоді він зміг відкупитись, але слава педофіла що довгий час не давала йому можливості обіймати посади.

Саме тоді він і розпочав створювати свою медіа-імперію, головне завдання якої, на самому початку, полягало у відмивання репутації Мізраха.

Задля того щоб витіснити ганебну інформацію про свої злочини Мізраха популяризували у всіх ракурсах та позах.

Завдяки інтернету він став науковцем, політичним експертом, співаком, меценатом, блогером, помічником депутатів, кулінаром та навіть радником Президента.

Проплачені Мізрахом писаки створили образ який можна було легко просувати і далі в політику.

«Справжній патріот» Мізрах в вишиванці ходив до храмів, відвідував благодійні вечори та концерти, розповідав про любов до батьківщини, мораль та сакральні цінності.

Життя кипіло, псевдосайти кишіли Мізрахом який підписувався під краденими текстами.

Мізрах став справжнім експертом!

Коментував пожежі, погоду, тероризм, пологи кішок, співав шансон, давав кулінарні рецепти й оцінював політичну ситуацію в Україні.

Коли медіаімперія Мізраха досягла розміру у декілька сотень сайтів, зареєстрованих на «помічників» з доменами у Німеччині та Іспанії, він почав пропонувати свої послуги з піар на зовнішній ринок.

Шахрайська медіаімперія пропонувала послуги інформаційного вбивства, або навпаки відбілювання.

За гроші шахраї-журналісти Мізраха могли перетворити святого на покидька, а з покидька зробити святого.

Замовлений конкурентом бізнесмен з легкої руки шахраїв ставав вбивцею, канібалом, корупціонером, рецидивістом ватажком ДНР/ЛНР, агентом Кремля/Мосаду/ЦРУ або навіть посланцем з Нубіру.

Свої опуси чорні журналісти Мізраха називали «мочиловом». Читачів – «лохами». Слів для «мочилова» не добирали.

Кожне медіайне замовлення мало свою розцінку.

«Вбити» інформаційно, витягти з тюрми, створити фейкову легенду чи провести фейкове журналістське розслідування – банда Мізраха була готова на все.

Шахрайська медіаімперія обіцяла «любе кіно за ваші гроші».

Гроші брали, як із замовника за розміщення матеріалу, так і з жертви за його видалення.

За послуги «вбивства» просили скромно: п’ять-десять тисяч доларів.

За видалення матеріалу: дві-п’ять тисяч.

Якщо ж потенційна жертва переставала або відмовлялася платити – з’являлася нова чорнуха. Зачіпали вже не лише особу, а родичів.

Загнана в глухий кут жертва платила завжди.

Навчившись видавати в інтернеті себе за будь-кого Мізрах надрукувавши собі документи співробітника Адміністрації Президента України, працівника Генштабу, Генеральної прокуратури та СБУ, він пішов в люди.

І люди йому повірили!

Охочих заплатити за посаду було чимало.

Шахраї просто не встигали «стригти» всіх «лохів», а тому розводили тільки тих хто давав реальні гроші. Від ста і вище.

Справи просувалися. Лохів було багато.

Шахрайська контора переросла в Офіс «решал» Банковій.

І хто знає чим би воно все скінчилось якби не наштовхнулись фейкові СБУшники на справжніх.

Share

You may also like...